Поетична   хвилинка

Візьму голку, клубок шовку, 

 Полотно біленьке,

 Та й подамся у садочок,

 Де сонце ясненьке.

 У садочку подумаю,

 Котру квітку рвати,

 Щоб із неї добрий узор

 Для вишивки взяти.

 Красну рожу і гвоздиків

 Букетик нарвати,

 І роботу любимою

 Свою розпочати.

 Ой, вишивки мої любі,

 Я вас вишиваю,

 Та про красу і про фарби

 Думки не лишаю.

 Де покласти слід рожеву,

 А де ніжно-синю,

 Щоб славила моя праця

 Рідну Батьківщину,

 Щоб сміялася сорочка

 Файними квітками,

 Щоб пишалась Україна

 Своїми майстрами.

***

Дивлюся мовчки на рушник, що моя мама вишивала,

 І чую гуси зняли крик, зозуля закувала.

 Знов чорнобривці зацвіли, запахла рута, м'ята,

 Десь птахи, бджоли загули, всміхнулась люба мати.

 І біль із серця раптом зник, так тепло-тепло стало,

 Цілую мовчки той рушник, що мати вишивала...